Чому Вашингтон боїться китайських ракет

05.03.2019 20:15

Вчора у відповідь на вихід США з Договору про РСМД, Росія також вийшла з цього Договору. Тепер обидві наддержави нічого не обмежує, а значить, гонка озброєнь в Європі-це вже перспектива самого найближчого майбутнього.

Цыкаво, що на цьому тлі днями в інтерв'ю журналу Focus міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляйен сказала, що як Європа боїться російських ракет середньої дальності, так і Росія, у свою чергу, повинна боятися китайських аналогічних ракет, а тому повинна бути кровно зацікавлена в ліквідації китайського арсеналу. Тобто повинна допомагати Вашингтону тиснути на Пекін:

«Росія повинна бути зацікавлена в тому, щоб включити Китай в якийсь договір про роззброєння. Тому що, як російські ракети становлять загрозу для Європи, так китайські – загроза для Росії».

Ця аргументація настільки незвичайна, що вимагає пояснення.

Невже Китай готує Москві удар в спину або принаймні тримає в умі такий варіант розвитку подій? А якщо ні, то чому німецький міністр так турбується про її долю?

Чому в 1980-х США не хвилювали Китайські ракети?

Відповідь проста - тому що їх не було. Вірніше, за фактом вони, звичайно, були, але реальні бойові можливості тих «виробів», розроблених на основі старих радянських ракетних технологій 1960-х, не особливо турбували американців. Навпаки їх наявність була американським політикам навіть вигідно. Не варто забувати, що в середині 1980-х, коли готувався і підписувався договір про РСМД, американці ще тішили себе надією, що саме Китай стане для Росії тим арканом, який буде утримувати її в покорі.

На той момент Пекін був уже справжнім "традиційним опонентом Москви" і нічого не говорило про те, що ці відносини зможуть суттєво змінитися в найближчому майбутньому. Вашингтон посилено накручував китайців проти СРСР, принаджуючи їх перспективами окупації малонаселенного Далекого Сходу, а в Росії агенти Держдепу паралельно роздмухували занепадницькі настрої і доводили простим росіянам і керівникам країни, що війна з Китаєм всього лише питання часу, і допомогти в цьому протистоянні Москві зможуть тільки «американські партнери».

А ще Китай повинен був бути загрозою для союзників США в регіоні, щоб ті не надумали вести окрему від Вашингтона зовнішню політику. А тому, китайські застарілі і дуже неточні ракети, які для перспективних системи ПРО США були цілком по силам, були для США швидше благом, ніж проблемою.

Китайський ракетний ривок

Все змінилося в 2000-і. До цього часу, несподівано для американців Китай перетворився в розвинуту сучасну країну, яка не тільки швидко витіснила з світових ринків американські товари, але і почала створювати цілком сучасні зразки ракетної техніки.

І найнеприємнішим "сюрпризом" для них стало те що Москва і Пекін домовилися про стратегічну співпрацю і почали разом працювати над видавлюванням американців з меж Євразії.

І саме проти американців і їх союзників в першу чергу розробляється значна частина сучасних китайських ракет.

DF-15

Цей комплекс Китай почав розробляти якраз тоді, коли США і СРСР обговорювали параметри договору по знищенню ракет малої і середньої дальності. В середині 1990-х він був прийнятий на озброєння. І вже перші пуски нової ракети показали проти кого вона дійсно створювалася.

Груповий запуск ракет на північний схід від Тайваню і їх дальність в 600 км говорили, що перед нами багато в чому унікальна і заточена виключно проти американських тихоокеанських союзників в регіоні ракета.

Справа в тому, що оперативно-тактичні ракети, які за міжнародними угодами з розповсюдження ракетних технологій можуть експортуватися, мають дещо меншу дальність. А значить Китай спочатку не припускав заробляти на їх експорті, на відміну від вже наявної у них ракети DF-11. Але саме така дальність КНР потрібна щоб дістати до будь-якої точки Тайваню і значної частини Південної Кореї. Проти Росії ці ракети застосовувати було безглуздо. Будь-яку гідну ціл на російській території можна було б дістати звичайної ОТР дальністю до 500 км, яка під будь-який майбутній договір не підпадає (DF-11).

Вже одне це показує, проти кого націлена ця ракета і кому вона «дуже заважає жити».

Ще однією відмінною особливістю нової китайської ракети є можливість наведення її головної частини після закінчення активної ділянки польоту. Аеродинамічні рулі БЧ і новітня глобальна система наведення балістичних ракет, розгорнута китайцями в кінці 2000-х, роблять останні версії ракети практично не перехоплюваними (як і БЧ «Іскандерів») сучасними і перспективними системами ПРО США, які вони сьогодні розгортають у Південній Кореї. При цьому, вони можуть наносити удари з дуже великою точністю (30-50 м).  

Крилаті ракети наземного базування

Вони у Китаю з'явилися відносно недавно (в 2000-х) і завдяки «братньої допомоги українського народу». Київ люб'язно поділився з китайськими товаришами технологією виробництва радянської крилатої ракети Х-55, яку десять років тому почали збирати на побудованому з допомогою України заводі в районі Шанхаю.

За західною класифікацією CJ-10.

Якщо її характеристики не гірше радянського прототипу, то ракета здатна наносити удари звичайної БЧ вагою в 500 кг на дальностях до 1 500 км і ядерної на дальності до 2 500 км. І це не може не турбувати вже всіх потенційних союзників США в регіоні.

Чи небезпечна вона для Росії, як це стверджує німецький міністр? І так, і ні. Безумовно, її можна використовувати для нанесення ударів по російських об'єктах на Далекому Сході і в Сибіру. Але звичайна дозвуковая крилата ракета на сьогодні не становить великої загрози для російських систем ПРО, а ось для Японії, Південної Кореї загроза застосування подібних ракет є важливим стримуючим чинником.

Вбивця авіаносців - DF-21

І DF-15 і CJ-10 дуже заважають США, але не їх заборони найбільше домагаються у Вашингтоні. Справжнім кошмаром для ЗС США в регіоні стала поява високоточної ракети середньої дальності DF-21, для якої Пекін закінчує розробку гіперзвуковий маневруючої боєголовки. Так, Китай поки не зміг технологічно наздогнати Росію і не здатний виробляти керовані бойові блоки зі швидкостями до 20М. Але для DF-21, БЧ якого летить зі швидкістю 8-10М вони створити таку змогли.

І це повністю змінює стратегічний військовий баланс в регіоні. Так, погрожувати нею Росії можна, але дальність комплексу така (1 800 км), що завдати ударів по ключових російських об'єктах він все одно не зможе. До того ж комплекс С-500, розгортання якого повинно початися в наступному році, повинен вміти перехоплювати подібні цілі з високою ймовірністю.

А ось для США DF-21 будуть справжнім кошмаром. Їх не здатні перехоплювати жодна навіть перспективна система американської ПРО. А удар DF-21 - гарантоване знищення будь-якої цілі в Японії, Південній Кореї і на Тайвані. А ще це єдиний у світі балістичний противокорабельный комплекс, який множить на нуль будь-яку американську АУГ, в тому числі і в спірному Південно-Китайському морі.

І цього не можуть не враховувати американські союзники, які в останні роки в тому числі і з цієї причини почали переглядати свої відносини з Китаєм, а значить і США. Вони хочуть вибудовувати двовекторі відносини, і все менш бажають потурати американцям в їх військових іграх. І це може стати для американської геополітики ще одним ударом "під дих".

А значить, китайські ракети «треба» знищити і звичайно Росію і далі будуть переконувати в тому, що це в її інтересах…

Юрій Подоляка