Ультиматум «Газпрома» Болгарії: якщо Софія піде на поводу у США, взимку вона просто замерзне

14.03.2019 11:23

«Південний потік» повинен був бути збудований в 2015-му. Все змінила позиція Болгарії, яка незважаючи на колосальні фінансові майбутні втрати, фактично торпедував цей дуже вигідний для себе проект на догоду Вашингтону. І зробила це тоді, коли Росія вклала в його реалізацію мільярди доларів і навіть переробила під нього свої внутрішні газові мережі.

Сьогодні ситуація дуже схожа. Від позиції Болгарії багато в чому залежить чи буде задіяна друга нитка будуємого "Газпромом" «Турецького потоку» чи ні ...

Уроки «Південного потоку»

Ідея «Південного потоку», як і його північного побратима виникла відразу після того, як з'ясувалася «особлива» позиція першого українського постмайданного уряду. Віктор Ющенко явно йшов на поводу Держдепу і український газовий транзит до Європи міг в будь-який момент перерватися, що ставило європейські країни в дуже небезпечне становище і робило їх ще більш залежними від волі Вашингтона.

А тому Німеччина з подачі Росії терміново перейнялася прокладкою газопроводу по дну Балтійського моря, а країни-покупці російського газу з південної Європи почали всерйоз замислюватися про прокладання такої ж труби навколо України, але вже з півдня.

Справа йшла не так швидко як на півночі, але до початку 2014 року проект вже вийшов на фінішну пряму. У Росії повним ходом готували наземну інфраструктуру. Прокладка морської частини газопроводу мала початися в грудні, для чого десятки кілометрів труб першої нитки вже були звезені в Варну, але 1 грудня президент Росії Володимир Путін раптом повідомив, що проект закритий і назавжди.

І вирішальною тут стала саме позиція Софії, яка з квітня 2014 року з явної подачі Держдепу США, шукала всілякі виверти, щоб спочатку відкласти реалізацію проекту, а потім і зовсім від нього відмовитися.

Формальним приводом для відмови стали події на Україні і бажання «зберегти європейську єдність». Але все це були лише милозвучні слова і не більше. Всі інші європейські учасники проекту, Італія, Сербія, Угорщина, Австрія, Греція були за його подальшу реалізацію. Але Болгарія була глуха до їхніх смовлянь ...

Турецька альтернатива

Російський президент не дарма 1 грудня 2014 року поставив хрест на «болгарської трубі». Саме в цей день закінчилися його плідні переговори в Туреччині з президентом Реджепом Ердоганом, в ході яких той погодився «зайняти місце» Болгарії.

Багато в чому таке рішення було вимушеним для обох країн. І Москва, і Анкара бажали зберегти газові поставки російського газу в західну частину Туреччини. З урахуванням їх нових партнерських відносин, вони не хотіли бути залежними від волі США, а тому вирішили надалі займатися газовим бізнесом без посередників. На додаток Туреччина була зовсім не проти  сама стати південним газовим хабом Європи і тим самим бути таким же важливим і незамінним газовим «партнером» для середземноморських країн, яким поступово для північної частини континенту ставала "меркелівсика" Німеччина.

А звідси і виникла ідея «Турецького потоку», в якому перша нитка повинна була забезпечувати власне Туреччину, а друга стати початком балканської обхідний (по відношенню до України) газової магістралі.

Позиція Болгарії знову вирішальна

І знову у Москви виникла дилема, куди її газ піде з Туреччини далі? Або через Грецію, або через Болгарію. Який маршрут вибрати? Обидві країни на словах були готові брати участь в проекті і обидві вони могли ... потім його торпедувати, як це трапилося в 2014-му з «Південним потоком».

Вибір пав саме на болгарський маршрут і думаю не в останню чергу саме тому, що сьогодні Софія опинилася в тупиковій ситуації з якою вона може вийти, тільки одночасно допомагаючи «Газпрому».

Лист останнього не залишає уряду Болгарії ніякого вибору. Газ з півночі (через Румунію) з січня 2020 року йти у країну більше не буде. З газопроводу TANAP Софія буде отримувати щорічно 1 млрд. кубометрів газу (з необхідних їй 2,5 млрд. кубів). Інших альтернативних шляхів на сьогодні немає, а розраховувати на додаткові обсяги з Азербайджану теж не доводиться. Виходить, що Болгарії треба погоджуватися на російські пропозиції і без зволікань будувати продовження «Турецького потоку». А то може так статися, що на будь-який «болгарський» форс-мажор, в січні 2020-го знайдеться такий самий форс-мажор з боку «Газпрому». І тоді болгари ризикують наступної зими просто замерзнути. І в такій ситуації малоймовірно, що Софія знову ризикне послухатися «доброї поради» з-за океану.

Юрій Подоляка