Навіт 100 000 россійских солдатів не допоможуть Петру Порошенко виграти президентські перегони

12.03.2019 18:05

Петро Порошенко усвідомив, що справжных "месій" в українській політиці не існує. І навіть він, такий весь «незамінний», сьогодні дуже незручний своїм західним спонсорам. Вони не хочуть заради його особистих амбіцій втрачати контроль над Україною, а тому будуть не проти, якщо весною 2019 Петро Олексійович піде в політичне небуття і на нього можна буде повісити все те, що сталося в країні за останні роки.

Порошенко - рятівник Європи

Історія довела, що найпростіше заохотити західних "партнерів" темою протистояння з Росією і своєї «незамінною» в ньому ролі. Петро Порошенко весь останній рік щосили намагався довести їм, що з його програшем Україна, як форпост Європи проти Росії, дуже швидко розвалиться і підпаде під контроль Москви, яка нібито замислила не тільки поглинання всієї України, але й має плани і на більш західні европейскі території.

«На Західному стратегічному напрямку ворог продовжує формувати Об'єднане стратегічне командування "Захід" в складі двох загальновійськових армій, танкової армії, армійського корпусу, армії військово-повітряних сил і ППО ... На Південно-західному стратегічному напрямку Восьма загальновійськова армія здійснює безпосереднє управління двома армійськими корпусами РФ, розгорнутими на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей ...

Її гібридна війна має на меті кардинально змінити політичний ландшафт усієї Європи, а деякі плани мають на меті і глобальні зміни».

Коли на українському кордоні з'явилася російська армія

Так, з уявою у Петра Олексійовича все гаразд, а ось пам'ять його підводить. Якби вона була бездоганною, то він би згадав, що навесні 2014 року у Росії «на Західному напрямку» не було жодної розгорнутої армії. Да що там армії, жодний "армійский корпус" там не стояв. Були сотні кілометрів спільного з Україною кордону, на якій не було жодного більш-меньш значимого бронетанкового або механізованого підрозділу. Російсько-український кордон був мирний, спокійний і безпечний.

Все почалося після того, коли теперішній президент України, всупереч своїм же передвиборчим обіцянкам, почав нагнітати антиросійську істерію і почав на российскому кордоні справжню, а не гібридну війну.

1 танкова армія, що прикриває західний кордон і яка за мобілізаційними планами повинна стримувати частини НАТО в разі їх вторгнення в Білорусію, була створена в листопаді 2014-го.

8-а загальновійськова гвардійська армія Південного військового округу, штаб якої знаходиться в Ростові-на-Дону, була сформована в 2017-му. Цікаво, що більшість її частин буди переведні на захід з глибин Росії.

Тобто до 2014 року їх там не було ВЗАГАЛІ !!! Чи знає про це Петро Порошенко? Звичайно, знає, не може не знати. Але це ніяк не вписується в його «незамінність» для «західної цивілізації», а тому 8-а загальновійськова армія, за його словами, загрожує мінімум Бухаресту.

20-а загальновійськова армія, головним завданням якої є також прикриття західного кордону Росії від вторгнення, почала формуватися в 2015-му і також внаслідок виниклої небезпеки з боку України і НАТО. Жодна з двох дивізій і танкова бригада, що є сьогодні її головною ударною силою, до початку української кризи тут не знаходилися. 1-а танкова бригада була сформована у вересні 2015-го на базі бази зберігання військової техніки, а обидві дивізії прибули знов таки з глибини території Росії. Одна з Поволжя, інша з Уралу.

І так у всьому. Я вже мовчу, що ті два корпуси ЛНР і ДНР, про які говорить Порошенко. Вони стали відповіддю місцевого населення на спробу нав'язати їм з боку київських і галицьких націоналістів свого антилюдського світогляду. Так за допомогою Росії, але що люди мають робити, коли їх "рідна армія" сунее не них війною. Не вони її начали. 

До 2014 року у Росії на західному стратегічному напрямку була розгорнута тільки одна повноцінна бригада, а її головні сили в особі Таманської і Кантемировской дивізій дислокувалися у Підмосков'ї. І тільки відверті плани українських націоналістів, за якими стояли натовські генерали і політикани, зробили цю територію вибухонебезпечної і мілітаризованої. І Петро Порошенко був одним з тих людей, «завдяки» яким нинішнє статус-кво стало реальністю.

Погодьтеся, що з боку Володимира Путіна було б дивно, якби у відповідь на те, що відбувається на Україні, Москва досі не переймалася б про захист своїх західних кордонів і не перекинула б сюди сили, які за сумарною своєю чисельністю набагато менше навіть нинішньої армії Петра Порошенко, який за час свого президентства розвернув тільки знову сформованими 15 танкових, піхотних і високомобільних бригад.

Все це нинішній український президент чудово розуміє, але йому дуже хочеться ще п'ять років керувати країною і заради цього він готовий на все що завгодно, а не тільки говорити нісенітниці про уявну російську загрозу Європі.

Так, все це добре оплачується на Заході і, безумовно, могло б зіграти свою роль. Але найбільша проблема Петра Порошенко на сьогодні полягає в тому, що ця сама Європа, та й США йому вже не вірять.

Раздел