«Антикорупціонер» США на службі корупціонерів України

15.03.2019 13:09

Кілька днів по тому вийшла третя і остання частина антикорупційного розслідування у справі "Укроборонпрому" Дениса Бігус. Вона присвячена правоохоронним органам, які роками не реагують на, здавалося б, давно відомі факти корупційної діяльності чиновників.

Причому, як би між рядків (не зосереджуючі уваги, але для збереження видимої об'єктивності) в розслідуванні вказується, що корупцією вражені не тільки «майже всі» традиційні українські «борці», а й створені американцями нові «чесні» антикорупційні органи - НАБУ і САПУ

Спроба створення «антикорупційної вертикалі влади»

Американці зробили це своєю однією з головних цілей. Саме заради створення цієї вертикалі вони багато років закривали очі на всі витівки створеного ними ж українського режиму, давали йому гроші і «прикривали» від реальних розслідувань міжнародних організацій.

Створення цієї самої антикорупційної вертикалі було головною умовою допомоги МВФ і наріжним каменем усіх американських вимог. Торги між Києвом і Вашингтоном завжди закінчувалися однаково - перший розумів, що заради збереження вимог по створенню «антикорупційної вертикалі», американці відмовляться від усіх інших «побажань» і незмінно виявлялися праві.

Саме тому в останні кілька років Україна продовжувала падати в корупційну і цивілізаційну прірву, а США дуже повільно крок за кроком створювали підконтрольну собі (як їм здавалося) нову вертикаль влади.

А ще українські еліти розуміли, що як тільки ця «вертикаль» буде збудована, вони стануть повними маріонетками в руках американців ...

Боротьба з корупцією чи боротьба за контроль над корупцією

Отже, в теорії все виглядало добре. Захід, допомагає Україні очиститися від корупції, причому, робить це з абсолютно альтруїстичних міркувань, більш того, заради того, щоб нова антикорупційна вертикаль влади була створена, він готовий давати країні все нові і нові мільярди доларів «допомоги».

Так, все виглядало в теорії, але в житті все вийшло трішки інакше. Судячи з розслідування Дениса Бігуса, слідчі «американських» антикорупційних органів нічим сьогодні не відрізняються від таких же корупціонерів Генпрокуратури і СБУ. Хіба що - аппетитами.

Зверніть увагу, що перший раз НАБУ і САПУ голосно заявило про себе рік тому, коли вони вдарили відразу і «великим калібром» по президенту Петру Порошенко і міністру МВС Арсену Авакову. Ті в цей самий час нищили «майдан Саакашвілі», що дуже не подобалося Вашингтону. Причому били вони по ним справами, які до цього роками лежали в шухляді і здавалося тільки і чекали слушного часу. І дочекалися ...

Ось ми і підійшли до суті - навіщо США створювали антикорупційні органи України. Ні, не щоб з нею боротися, а щоб взявши її під контроль, взяти і під тотальний контроль всіх українських корупціонерів. Тобто всю, так звану еліту країни, яка не може не красти, коли їй це дозволяють. Така структура б дозволила США повністю контролювати країну, але платити за все це повинні були надалі не сцецфонди американських розвідувальних спецслужб і Держдепу, а самі українці.

Ось така схема «допомоги» від американських «партнерів».

Всеперемагаюча українська корупція

Загалом, ідеальна, з точки зору будь-якого американського керівника, схема. Але знову ж таки в теорії. На практиці, ще в 2018-му американці під час боротьби Саакашвілі і Порошенко почали помічати, що НАБУ і САПУ не так завзято, як їм би хотілося відстоюють їх інтереси. Співробітники СБУ знайшли на своїх "колег", навіть керівників, гори компромату, що в й призвело до поразки Саакашвілі і сильно вдарили по іміджу Вашингтона всередині України.

І як наслідок нова антикорупційна «гілка влади» швидко перетворилася в частину української корупційної системи.

А інакше і бути не могло. Більш того, навіть ті американські чиновники, які наполегливо і роками працюють на Україні не залишилися від цього осторонь і теж швидко сприймали українські правила гри. Наприклад, в київських кулуарах давно вже говорять про те, що спецпредставник Держдепу США по Україні Курт Волкер майже відразу ж був посаджений Петром Порошенко на зарплату (60 000 доларів на місяць). Спочатку, все було цілком пристойно і не вимагало від Курта нічого, крім чисто символічної допомоги з лобіюванням інтересів пана президента в США. Ну там імідж підправити, зустріч організувати з потрібною людиною і т.і. Але потім, робота між «партнерами» стала більш щільною і продуктивною. Результат ми бачимо сьогодні в розслідуванні Бігуса в тому числі. Корупціонери Порошенко змогли «перетравити» «антикорупціонерів» Держдепу і той не здатний використовувати НАБУ і САПУ хоча б так, як це було в 2018-му.

І справа тут не тільки в Волкер. Він не один такий. До нього те ж саме було зроблено з віце-президентом США Джо Байденом, якому Петро Порошенко через сина віддячував за «лобіювання» його інтересів у Вашингтоні. І приклади можна наводити і наводити.


А звідси і висновок. В результаті титанічної боротьби за корупційний контроль над Україною, внутриукраїнська корупційна система, замість того, щоб стати під тотальний контроль Вашингтона, змогла встояти і навіть включити в себе всіх тих, хто повинен був з нею боротися. Чи вирішить цю проблему розслідування Бігуса? Ні звичайно. Воно створене під вибори і відразу за їх підсумками буде забуте, як і розслідування Лесі Іванової в 2017-му, зі згадки якого Денис і почав свою третю частину.

Юрій Подоляка